ПЕРЕХВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок.
1. розм. Занадто хвалитися (один перед одним) або передавати чию-небудь похвальбу. Ловці йшли тепер геть-геть веселіше, перехвалюючися своєю відвагою й силою (Фр., VI, 1951, 14); [Конон:] Правда, що я тобі похвалився, але ж не затим, щоб ти перехвалювався… (Кроп., II, 1958, 442).
2. Пас. до перехва́лювати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 307.