ПЕРЕХНЯ́БЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПЕРЕХНЯ́БИТИСЯ, биться; мн. перехня́бляться; док., діал. Перехилятися (у 1 знач.). Він почав ходити по хаті, перехняблюючись на ході (Н.-Лев., III, 1956, 240); Візок скрипів, загрозливо перехняблювався (Мушк., День.., 1967, 22); Качуришина хата була малесенька, стара, ще й набік перехнябилась (Н.-Лев., III, 1956, 323); У хаті пролунав глухий вибух, Литка заточився, перехнябився і впустив обріз (Епік, Тв., 1958, 312); // Пересмикуватися. — Наловив же, наловив, — обізвалась од печі Марія, — а що додому доніс? — Мамо, ну, приніс же на дві косарські юшки, — аж перехнябилось обличчя хлопчака (Стельмах, І, 1962, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 310.