ПЕРЕХО́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перехопи́ти. Стежачи за колоною, Самієв чекав сигналу капітуляції.. Адже звідти вже виразно видно, що дорога перехоплена, що вона зайнята радянськими військами (Гончар, III, 1959, 450); То не була ненароком пущена чутка, перехоплена лакеями від своїх панів (Мирний, III, 1954, 185); Невеличка торбинка, перехоплена мотуззям через груди, висіла у нього за плечима (Коцюба, Перед грозою, 1958, 3); Добродій Барвистий у солом’яному брилі, перехопленому чорною стрічкою, лежав у саду (Чорн., Визвол. земля, 1959, 225); Перед світанням під’їхав [Терентій] до невеличкого села, перехопленого ззаду підковою лісу (Стельмах, І, 1962, 499).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 313.