ПЕРЕХО́ПЛЮВАЧ, а, ч. Той, хто перехоплює (у 1 знач.) кого-, що-небудь. У Раїси Павлівни, як виявилося пізніше, був чоловік. І неабиякий, а льотчик-перехоплювач (Цюпа, Краяни, 1971, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 315.