ПЕРЕХРЕ́СТЯ, я, с.
1. Місце перетину шляхів, стежок, вулиць і т. ін. Посумувавши отак — піднялися спершу один, потім другий, третій, — вийшли з хати мовчки. На перехресті стали (Мирний, І, 1954, 359): — Заїдьмо, може, до мене? — перепочинеш трохи, — запитався Максим, доїхавши до перехрестя двох доріг (Л. Янов., І, 1959, 295); * Образно. Людські обличчя міняться в очах! Де непроглядна блимала покора Іще, здається, тільки позавчора, — Сіяє творчість, гордість, молодінь На Світлім перехресті поколінь! (Рильський, II, 1960, 51).
◊ Крича́ти (говори́ти і т. ін.) на всіх перехре́стях — відкрито повідомляти, розповідати про що-небудь. Нехай впаде він безсилий на великій дорозі життя, нехай підуть потоптом по ньому ті, кого він збудить,.. — він кричатиме проти байдужих на всіх перехрестях (Кол., Терен.., 1959, 207).
2. Те, що має форму хреста. Микола.. перейшов через хисткий місток з двох обтесаних деревин, покладених на перехрестях з дрючків (Н.-Лев., II, 1956, 173); В невеликій кімнаті ще гусли каламутні сутінки, але шибки в чорному перехресті рами матово синіли (Коз., Нові Потоки, 1948, 31); * Образно. Дмитро відчув на собі перехрестя допитливих, насторожених і лихих поглядів багатіїв (Стельмах, II, 1962, 374); // розм. Сонячне сплетіння. [2-й зв’язківець:] Вперед! Ура! Громи їх [фашистів]! Бий сволоту! Під ложечку! Нехай здиха, як пес! Вціляй в печінку! В серце! В перехрестя! (Лев., Драми.., 1967, 158).
3. Поперечна частина хреста або предметів, подібних до хреста. Зверху на іконостасі стояв чималий золотий хрест з терновим вінком на перехресті (Н.-Лев., II, 1956, 347); Коваль.. на рукоятях дорогих мечів, поряд з яблуком і перехрестям, чеканив ще звірів а чи птахів (Загреб., Диво, 1968, 376).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 315.