ПЕРЕ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., діал. Сперечатися. На сей раз мама тільки плакала, та вже не перечилась (Л. Укр., III, 1952, 635); Дивно, що люди про щось перечуться (У. Кравч., Вибр., 1958, 273); * Образно. Легенький вітрець перечиться з сонцем.., та й собі їх [квіточки] цілує (Черемш., Тв., 1960, 357).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 319.