ПЕРЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до перли́на. Під тином Півень, біля хати, Знічев’я смітник розгрібав.. У сміттячку углядів якось він Блискучу кругленьку Перлинку (Гл., Вибр., 1957, 136); * У порівн. Ходім туди, де роси, як перлинки, Для хмар легких збира туман, Де в’ються й стелються барвінки і обгортають рути стан (Олесь, Вибр., 1958, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 328.