ПЕРСОНІФІКА́ЦІЯ, ї, ж., літ. Надання предметам, явищам природи або поняттям властивостей людини, тварини; уособлення. Окремою формою розгорнутої метафори є повна персоніфікація — уособлення (Рад. літ-во, 7, 1965, 37); При персоніфікації абстрактне поняття, набуваючи чуттєвих рис, стає конкретним (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 332.