ПЕРСПЕКТИ́ВНИЙ, а, е.
1. Який відповідає законам перспективи (у 1 знач.); виконаний з урахуванням перспективи. З теорії перспективи відомо, що при близькій відстані високих об’єктів з’являється перспективне скорочення угору (Дерев. зодч. Укр., 1949, 34); Перспективний малюнок.
2. Який має великі можливості, передумови для успішного розвитку в майбутньому. Перспективною галуззю хімії є також синтез стимуляторів росту рослин (Наука.., 2, 1959, 26); Науково-дослідні й учбові сільськогосподарські заклади вирощують еліту районованих та перспективних сортів [картоплі] і передають її безпосередньо колгоспам та радгоспам (Хлібороб Укр., 3, 1965, 26).
3. Який передбачає наступний розвиток чого-небудь; розрахований на багато років, на майбутнє. Центральний Комітет велику увагу приділяє розробці перспективного плану розвитку народного господарства Радянського Союзу на 20 років, який повинен стати основою програми комуністичного будівництва (Матер. XXI з. КПУ, 1960, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 333.