ПЕРФОРА́ТОР, а, ч.
1. Машина для буріння гірських порід; бурильний молоток. Шпури бурять за допомогою пневматичних бурильних молотків, що приводяться в дію стисненим повітрям, ці молотки називають також перфораторами (від латинського слова перфораре — просвердлювати) (Таємн. вапна, 1957, 30); Пневматичні молотки — перфоратори, зберігаючи сили робочого, ворушили напластування [породи] (Досв., Вибр., 1959, 307).
2. Апарат для пробивання отворів у стрічці, картці, кінострічці і т. ін. за певною системою.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 335.