ПЕСЕ́ЦЬ, сця́, ч. Схожий на лисицю хижий ссавець родини собачих з цінним густим шовковистим хутром білого, сірого або буруватого кольору; полярна лисиця. Тико у першій же пастці знайшов лиса. Це був білий полярний лис. Звуть його ще песцем (Трубл., Крила.., 1947, 31); З тварин у тундрі особливо численні маленькі гризуни — лемінги, що живляться корінням трав. На них полюють песці (полярні лисиці) (Фіз. геогр.., 6, 1957, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 341.