ПЕСИМІ́СТКА, и, ж. Жін. до песимі́ст. «Добрими замірами вимощене пекло», кажуть італьянці, — але не хочеться зарані песимісткою бути (Л. Укр., V, 1956, 256); [Ніла:] Мені вже ніщо не допоможе. [Гайворон:] І звідки у ваші роки така безнадія? Маріє Романівно, дайте цій милій песимістці на ніч трохи снотворного (Дмит., Дівоча доля, 1960, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 341.