ПЕ́СТОЩІ, ів, мн. Ласкаві, ніжні дотики, поцілунки і т. ін. як вияв любові, прихильності до кого-небудь. Вона чула, що син не любить її, не терпить її пестощів (Фр., V, 1951, 291); Гашіца несвідомо пригорнулась до Йона, цілою істотою віддаючись гарячим пестощам парубковим… (Коцюб., І, 1955, 244); Свирид Яковлевич пригорнув доньку до себе і величезною матроською долонею погладив її коси. Від цих пестощів присмирніла Настечка, схиливши додолу голову (Стельмах, II, 1962, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 342.