ПИ́ВО, а, с. Малоалкогольний напій, що виготовляється звичайно з ячмінного солоду і хмелю. Вродилось.. пиво чорнеє з лимоном (Котл., І, 1952, 170); Він тоді пив пиво.. Чисте, золоте, холодне пиво… (Коцюб., II, 1955, 8); В ресторані замовляли пиво, морозиво, якусь воду, аби тільки сидіти тут у прохолоді (Ле, Міжгір’я, 1953, 14); * У порівн. Кохання заворушилося в його душі бурхливо та шумливо, кипіло, ніби міцне пиво (Н.-Лев., III, 1956, 29).
◊ Завари́ти пи́во — те саме, що Завари́ти ка́шу (див. ка́ша); Пи́ва не зва́риш (не зва́рите) див. звари́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 350.