Слово "пика" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПИ́КА, и, ж.

1. зневажл. Потворне, бридке обличчя. — Явдошка та Софійка зовсім дурепи. Ані посагу, ані краси. Мріють про старшин. І який старшина поласиться на такі пики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 89); // Обличчя людини, комусь неприємної, несимпатичної. [Кость:] Терпіть не можу, коли в людини сяє пика, як великодній самовар (Вас., III, 1960, 151); «Пикаяк не трісне», подумала Ясногорська і, приховуючи роздратування, стримано запитала: — Що з вами? (Гончар, III, 1959, 195).

2. розм. Обличчя людини, звичайно опасисте, свіже, рожеве і т. ін. Первий запорожець був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий (П. Куліш, Вибр., 1969, 79); * Образно. Он клаптик, засіяний соняшниками. Аж кричать вони, повернувши свої усміхнені пики до сонця! (Хотк., І, 1966, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 350.