ПИЛИ́ПІВКА, и, ж., розм. Різдвяний піст. — Ти б одружився, сину! На доки його одкладати.. Хіба мало дівчат у селі? Сподобай яку, та поки пилипівка не зайшла, одружися, сину… (Мирний, І, 1949, 338); Обернув [дід] свій гнів на онука: — ..Ану марш у хату, розхристався, наче посеред літа… Тут он у кожусі трясешся, мов пес у пилипівку (Збан., Сеспель, 1961, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 352.