ПИЛЯ́К, а́, ч. Верхня частина тичинки квітки, в якій утворюється пилок. Для пшениці встановлено, що найбільші за розміром пилкові зерна утворюються в середній частині пиляка (Укр. бот. ж., XVIII, 1, 1961, 22); Цвітуть вишні.. Медово пахнуть жовті пиляки. Пахне весь край, весь світ… (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 353.