ПИ́НЯВИЙ, а, е, діал. Повільний, неквапливий. Пір’я дерти — пинява робота (Сл. Гр.); Поки в графськім палацу йшли пиняві приготування до заграничної подорожі, в Грушатичах кипіло і клекотіло (Фр., VIII, 1952, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 356.