ПИСАРИ́НА, и, ж. Зневажл. до пи́сар. Панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (Рудан., Тв., 1956, 41); Новий дідич.. законом приписаного «юстиціарія» не держав, а тілько якогось писарину (Фр., III, 1950, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 360.