ПИ́САРШИН, а, е, розм., рідко. Прикм. до пи́сарша; належний писарші. Сусана Уласівна довідалась, що до писаря приїхав в гості писаршин брат, Леонід Семенович Панасенко (Н.-Лев., IV, 1956, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 361.