ПИ́САРІВ, рева, реве. Прикм. до пи́сар; належний писареві. Ніс був вельми червоний, навіть подекуди синій — мабуть, це з превеликої прихильності писаревої до тих могоричів (Гр., І, 1963, 304); — Скільки в благочинного грошей в банку? — спитав Леонід Семенович, входячи в писарів двір (Н.-Лев., IV, 1956, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 360.