ПИСА́ТИ, пишу́, пи́шеш, недок.
1. перех. і без додатка. Зображувати рукою на папері або іншому матеріалі графічні знаки (літери, цифри і т. ін.). Я ще служив тоді у колегії і вчивсь склади писати, бо був ще хлоп’я по дев’ятнадцятому году (Кв.-Осн., II, 1956, 179); А писав [Йосип] — куди краще від самого дяка.., папір наче калачиками устеле, — літери рівні, круглі (Мирний, IV, 1955, 35); * Образно. Бідочук був ранений. У тій безтолковій стрілянині якась дурна куля зачепила його, — і от писав він тепер кривавий слід за собов [собою] (Хотк., II, 1966, 290); * У порівн. Висока, рівна, горда, вона не йде полем, а пише (Чорн., Визвол. земля, 1950, 175); // Займатися писанням. От вона й увійшла в горницю, а горниця довга, та все столи, усе столи, а за столами паничі сидять та все пишуть (Кв.-Осн., II, 1956, 284); Всяк живе, працює, дише — Дяк читає, писар пише (Перв., Райдуга.., 1960, 94); * У порівн. — Та нічого… нехай... — прожебоніла Юзя і, почервонівши до болю, схилилась, немов пишучи (Л. Укр., III, 1952, 653); // Відтворювати такі знаки за допомогою спеціального приладдя. Писати крейдою; Писати олівцем; * Образно. Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий, І ніч повільним помахом руки Широкі тіні чорним пише вуглем (Рильський, І, 1960, 258); // Передавати за допомогою таких знаків слова, текст і т. ін. Сапфо щось пише на восковій табличці (Л. Укр., III, 1952, 722); // Дотримуватися певного написання. Либонь цар повелів: белетристику пропускати без запинки, аби вона була писана общеруською орфографією (Мирний, V, 1955, 379); // Володіти письмом якої-небудь мови; уміти відтворювати систему письмових знаків цієї мови. Незвичайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писати по-українському, по-польському і по-німецькому (Коцюб., III, 1957, 27); — Ви побачили б його [І. Мічуріна] переписку.. Іноді читаєш — голова обертом іде. Наука, та ще яка наука!.. І всі йому пишуть російською мовою (Довж., І, 1958, 448); // Робити записи музики спеціальними знаками. Писати нотні знаки; * Образно. Співала скрипка радощі, скорботи.. Вдивлявся хлопець в даль, що за борами, туди, де блискавка йому писала ноти, з яких він грав (Нагн., Гірські вершини, 1960, 22); // перен. Бити кого-небудь. Кричить [ісправник], біга, мов несамовитий. Яременка в пику пише (Шевч., І, 1963, 305); — Ні, ні, не знає ще фон-барон Оленчука, — заговорив, ніби сам до себе. — Думає, мабуть, що Оленчукова спина — це йому грифельна дошка… увесь вік щоб по ній шомполами писати… (Гончар, II, 1959, 412); // Дотримуватися на письмі певних орфографічних правил, певного написання. Тут треба писати м’який знак. А Рома який молодець! Пише без помилок (Коцюб., ІІІ, 1956, 408).
Вла́сною руко́ю писа́ти (підписа́тися і т. ін.) див. вла́сний; Пішло́ писа́ти — не можна втриматися. — Побалакаєш, вип’єш по чарці, потім — по другій, а далі пішло писати — і образ божий загубиш… (Коцюб., І, 1955, 451).
2. перех., про кого — що, також із спол. що. Повідомляти про що-небудь письмово або у пресі. Прибіг гінець з письмом к Латину, Нерадісну привіз новину, Князь Турн йому війну писав (Котл., І, 1952, 183); — Яка розумна! Хіба це панові нічого більш і писати, як про твого чоловіка, га? (Вовчок, І, 1955, 30); — Ви даєте мені слово, що.. не писатимете про те, що побачите й почуєте тут (Смолич, І, 1958, 60); // у що, на що, перех. і без додатка, кому, до кого. Звертатися до кого-небудь письмово, надсилати комусь листа. Щось мене забули Шраг і Шрамченко, я до них писав.., а вони не одповідають (Коцюб., III, 1956, 335); Думала про нього і вдень, і вночі, ревниво ховала від рідних його похапливі листівки і майже щодня писала йому у Полтаву, в медичне училище, довжелезні листи (Дім., І будуть люди, 1964, 21).
3. перех. і без додатка. Складати і записувати який-небудь текст. Колись то ще, во время оно, Помпілій Нума, римський цар, Тихенький, кроткий государ, Втомившись пишучи закони, Пішов любенько погулять І одпочить (Шевч., II, 1953, 335); — Якось помиримось, — перебиває її Терентій, — ти гроші візьмеш під заставу чи папірець писати? (Стельмах, І, 1962, 310); Я був весь в полоні любові до чудесного Далекого Сходу і сценарій писав з великим натхненням (Довж., І, 1958, 26).
4. перех. і неперех. Займатися літературною діяльністю, бути письменником. Леся писала тому, що вона не могла не писати, не могла не сказати своєму народові те, що рвалося з її душі (Крим., Вибр., 1965, 505); Вітя.. пише вірші й оповідання, і весь клас покладає на нього великі надії (Ів., Вел. очі, 1956, 75); // до чого. Вміщувати свої твори в якому-небудь періодичному виданні. Леночка іноді писала до нашої газети. Ми в редакції любили одержувати її акуратні карлючки на папері (Ю. Янов., II, 1954, 9); Зібравши великі матеріали про мертві ставки на Поділлі, він сьогодні пізнього вечора сів писати до центральної газети (Стельмах, II, 1962, 280); // Певним чином будувати письмову розповідь або використовувати який-небудь мовний стиль, якісь особливості мови. Задля мене вірші, коли що й зробили дотепного, то тільки те, що навчили писати гладенькою, дзвінкою прозою (Мирний, V, 1955, 377); Павло спалахнув. — Навряд чи зумію [переказати листа]. Тут він пише таким спеціальним жаргоном (Головко, II, 1957, 481).
5. перех. і без додатка, з кого — чого. Створювати твір живопису. Вона обертається раптом до мене, занадто поспішно якось.. — Ви ж не збираєтесь писати завтра з мене етюд!.. (Коцюб., II, 1955, 438); Тепер він увесь час і сили віддавав автопортретам: писав себе і в мундирі, і в сюртуку і в білому, і в чорному кашкетах (Тулуб, В степу.., 1964, 483); Писав його Лісняк з фотографії, бо Ничипір відмовився позувати: — Нема часу мені сидіти тут, Іване, жнива… (Зар., На.. світі, 1967, 326); // у сполуч. із сл. пи́санка. Розписувати, прикрашати малюнками, візерунками. Забралися [зовиці] собі у противну хату та писанки оправляють, що цілий піст писали (Кв.-Осн., II, 1956, 227); Люба мамочко!..Ми з Уксусом писали писанки і тим справили певний ефект серед товариства (Л. Укр., V, 1956, 236); * Образно. Зірки, по-весняному граючись, миготять і сріблом пишуть небо (Ле, Вибр., 1939, 17); // у сполуч. із сл. воро́та. Мазати дьогтем, щоб знеславити дівчину. — Ось ми приборкаємо їх та й тих провинників, що чесним людям пишуть ворота, не забудемо (Н.-Лев., III, 1956, 351).
6. перех. і без додатка, заст. Давати кому-небудь ім’я, рідше прізвище, занотовуючи його в документі. — Хіба байстрюк? — Без прізвища. — Запиши, Миколо, У реєстер. Нехай буде… Нехай буде Голий, Так і пиши! — Ні, погано! — Ну, хіба Бідою! — І це не так. — Стривай лишень, Пиши Галайдою (Шевч., І, 1963, 111); // у що. Зараховувати до якоїсь соціальної групи, угруповання, закладу і т. ін., роблячи відповідний запис. Писати в армію.
Пиши́ [все] пропа́ло — що-небудь зовсім, безповоротно втрачено, не вдалося і т. ін. Он уже в скількох забрано коні… І не знати хто, — хоч би відав чоловік, де шукати. А то як украли, то вже й пиши — пропало (Гр., II, 1963, 247); [Старшина:] За Олексу спечемо рака, бо його не приймуть: він докаже, що вільготний. А тільки він вигра цю справу, тоді пиши все пропало (К.-Карий, І, 1960, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 361.