ПИСКУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що пискли́вий. Оникій говорив тоненьким крикливим голосом, неначе пищав якийсь скрипучий жучок або якась пискуча комаха (Н.-Лев., І, 1956, 199); Багато якоїсь тихої радості набралося у невеличкому серці дитини,.. щастя гойдало його, і зливала вона ту радість і те щастя своїм пискучим голосочком (Мирний, І, 1954, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 364.