ПИ́СКІТ, коту, ч. Те саме, що писк. Плиска зметнула крильцями, з пискотом пурхнула у кущі (Мушк., День.., 1967, 28); Сміх знову спалахнув. Спалахнув задьористо, грайливо, перериваючись потаємним, дівочим пискотом (Баш, На .. дорозі, 1967, 45); * Образно. Кулі свистіли в повітрі, деякі падали на кам’яний брук, сипали тисячі іскор від удару і з диким пискотом підбивалися вгору (Фр., VI, 1951, 344).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 363.