ПИ́СОК, ска, ч., розм.
1. Те саме, що обли́ччя 1. Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря (Панч, В дорозі, 1959, 126); Батьки наводили Жменяків як приклад для своїх синів, мовляв, Жменяк старий дав синові два рази по писку, а той стояв перед ним без слова, як закопаний у землю (Томч., Жменяки, 1964, 17); // вульг. Потворне, бридке обличчя. — Авжеж, він. Такий писок один раз побачивши, — глузливо думав зараз Грицько, — не скоро забудеш потім. Цур йому! (Головко, II, 1957, 560).
◊ Не з на́шим (з невми́тим і т. ін.) пи́ском — про кого-небудь, хто береться не за свою справу. — Не з нашим писком! — гордо одказав Василь. — Як йому прохати.. — і так як-небудь переб’ємося (Мирний, IV, 1955, 211); — Хочеш на гілляку за такі слова?.. То це недовга річ. Ви тільки гляньте на нього. З невмитим писком, а й собі до політики пнеться… (Жур., Опов., 1956, 180).
2. Те саме, що мо́рда 1. Немов якимось чаром повіяло на тварину од ясних очей [Штефана] — вона полохливо закліпала безвійними очима, повернула писок убік і незадоволено гупнула обома ратицями зразу з лави додолу (Вас., II, 1959, 8); Трут уже тлів досить яскраво, але Микола й досі не знав, навіщо він його палить. Хіба тицьнути вовкові в писок? (Загреб., Шепіт, 1966, 13).
3. діал. Рот. Вже 6 годин хочу води, — а проклятої води дрогобицької до писка не можу навернути — і смердить, і солена [солона], і густа (Стеф., ІІІ, 1954, 23); — Чого сопеш? Купуй щось. Хоч би й оцю ось мисочку... — Порожня миска не вабить писка, — відповів хлопчина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 181); // Губи тварини. Пас свої два пишні молоді волики, не пас, а пускав їх лише, щоби нюхали траву, бо ж вона була ще заніжна і мохната, щоб їх грубі писки могли її скубати (Коб., До світа, 1905, 63).
◊ Затуля́ти (затули́ти, стуля́ти, стули́ти, замика́ти, замкну́ти і т. ін.) пи́сок (пи́ска) кому — те саме, що Затуля́ти рот (ро́та) кому (див. рот). [Канупір:] Тобто ти такий розумний, що я мушу проти тебе затуляти писка? Де ж ти його, того розуму, набрався? (Кроп., II, 1958, 138); — Таже говори, Мільку, чого мовчиш, якби тобі писок замкнув на колодку?! (Март., Тв., 1954, 190); Роби́ти з пи́ска халя́ву — те саме, що Роби́ти з губи́ халя́ву (див. губа́1). — Чого ти чванишся? Старці, злидні.. Кажу, наймай [Гафійку], каятимешся потім. — Е, я такого не люблю. Нащо робити з писка халяву? (Коцюб., II, 1955, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 364.