ПИСЬМО́, а́, с.
1. тільки одн. Уміння писати, зображувати графічні знаки; спосіб такого зображення, писання. Мабуть, з усіх людських відкрить найдивовижнішим є письмо (Руд., Остання шабля, 1959, 290); Болгарія ділилась із Руссю своїм письмом. Вчителі їхні, Кирило і Мефодій, бували в Києві (Скл., Святослав, 1959, 131); // Писання як навчальний предмет. У неї є зошит, і в ньому кожну сторінку розліновано на рядки — це зошит для письма (Донч., VI, 1957, 424); // Уміння писати й читати; письменність (у 1 знач.). Якби її воля, привчилася б і письма: так тогді-бо незвичайно було, щоб дівка та вміла читати (Кв.-Осн., ІІ, 1956, 312); Одне лихо гнітило молоду дідову душу: був дід Йосип, наче сліпий, не знав письма (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 14); // заст. Орфографія. Юзя робила вже тільки ті орфографічні помилки у французькому письмі, які робила сама вчителька (Л. Укр., III, 1952, 662).
На письмі́ — у письмовому вигляді. — Що ти за дурниці балакаєш? — промовив він [Осел]. — Ти цар над усіми звірями? Хто тобі се казав? Маєш то на письмі? (Фр., IV, 1950, 51); Вітер синю тінь переганяв Через луги.. і через ліс. Уже вечірнім діткнутий промінням. Усе це довго на письмі виходить І в пам’яті лишило довгий слід (Рильський, II, 1960, 76).
2. тільки одн. Зовнішній вигляд написаного; почерк. Гарним письмом засіяла Оленка.. лист; усяке б здивувалось, що так недавнечко ще вона письменною стала (П. Куліш, Вибр., 1969, 280); Це був дуже простий шифр: у звичайному листі, написаному похилим письмом, деякі літери писалися прямо (Сміл., Сашко, 1957, 98).
3. тільки одн. Те саме, що писе́мність 1. Ротмістр подивився на пергамент, списаний чорними гачками східного письма, на.. печатку й люто кинув ярлик отаманові в очі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 385); * Образно. Нахиливши голову, Максим пильно дивиться в глибінь, мов читає книгу. І звичайне письмо затопленого дна неждано починає проростати картинами підводного царства (Стельмах, І, 1962, 434).
∆ Готи́чне письмо́ див. готи́чний1.
4. розм. Те саме, що лист (див. лист2 2). Прибіг гінець з письмом к Латину, Нерадісну привіз новину, Князь Тур йому війну писав (Котл., І, 1952, 183); Ми довго в морі пропадали, Прийшли в Дар’ю, на якор [якір] стали; З Ватаги письма принесли, І всі тихенько зачитали (Шевч., II, 1963, 97); Марта, коли Опанас скінчив письмо, наче помолоділа надіями сина і пішла до печі рівна та бадьора, щоб дати пополуднувати дітям (Кос., Новели, 1962, 76).
5. тільки одн., розм. Створення літературно-художніх творів. Маючи нахил і любов до письма, він [імператор Костянтин VII] написав навіть цілий трактат «Про управління імперією» і ще один трактат «Про народи» (Скл., Святослав, 1959, 131); // Стиль, манера написання літературно-художніх творів та виготовлення творів мистецтва. Конче пришлю Вам коректуру та уважатиму своїм обов’язком зберегти всі особливості Вашого письма (Коцюб., III, 1956, 261); Англійці хвалилися, ніби їхня художня кінематографія відзначається високою якістю реалістичного письма і що цим вони завдячують саме тому, що їх режисери художньої кінематографії пройшли через документальну кінематографію (Довж., III, 1960, 220).
6. тільки одн. Відтворення музики за допомогою нотних знаків. В кантаті «Кавказ» Людкевич виявив себе прекрасним знавцем хорового письма (Мист., 1, 1963, 6).
7. Засоби створення малюнка в живописі. Повз почесну варту високих китайських ваз, повз потемнілі портрети старовинного письма капітан швидко пішов нагору (Полт., Повість.., 1960, 8); Користуючись прийомами лубкового письма або малюючи цілком фантастичні сценки з життя неземних істот, художниця, насамперед, дбає про найвиразніше мистецьке втілення своєї думки (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 13).
8. заст. Писаний або друкований твір; звичайно газета чи журнал. Отець Спиридон був надзирателем невеличкої, хоть досить багатої на старі книги і письма бібліотеки монастирської (Фр., VIII, 1952, 136); Давно вже на Україні відчувається потреба такого письма, як Ви хочете видавати (Крим., Вибр., 1965, 582).
[Святе́] письмо́ — книги Ветхого і Нового завіту. — Панотець, посидівши і поговоривши дечого з письма, пішов додому (Кв.-Осн., II, 1956, 85); — Працюй, Іване, — пан казав, — І не вважай на втому: Від бога нам такий закон В його письмі святому (Сам., І, 1958, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 366.