ПИСЬМО́ВНИК, а, ч., заст. Збірник зразків для листування. [Маруся:] Вася мені вчора про неї так сказав: «Знаєш, Марусю, Катя, звичайно, нецікава особа, але листи пише гарні». А я йому й кажу: «Що ж, Васю, може, у неї письмовник є…» (Корн., II, 1955, 57); У давнину в нас були вельми популярні, а в декотрих країнах видаються й нині так звані письмовники. В них можна було знайти зразки листів мало не на всі випадки життя (Наука.., 9, 1970, 61); // У XVIII ст. — довідник для самоосвіти з мови і літератури.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 366.