ПИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин ч. до пита́ти. Параска, всміхаючись, вихилила голову крізь двері. — Вже панич встали і убралися, — сказала вона й не питана (Фр., III, 1950, 435); // пи́тано, безос. присудк. сл. [Ключар:] Тепер і ви збирайтеся. На допит вас казано привести. Та не всіх. Руфін з Прісціллою хай зостаються. Їх питано (Л. Укр., II, 1951, 503).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 367.