ПИТА́ННЯ, я, с.
1. Звертання до кого-небудь, яке потребує відповіді, роз’яснення і т. ін. — Невже пак ви й справді пили з нею чай в гостях? — не втерпіла зацікавлена Галецька, і те питання якось вислизнуло в неї з рота недоброхіть (Н.-Лев., IV, 1956, 293); Ми, збившись у гурт, намагались відповісти Жабі на її запити і самі засипали її питаннями (Досв., Вибр., 1959, 159).
∆ Знак пита́ння — розділовий знак, який застосовується на письмі для вираження запитання, сумніву, вагання. На письмі закінчені висловлювання — фрази відділяються крапкою, знаком оклику, знаком питання (Худ. чит., 1955, 115); * У порівн. Не доходячи до дімочка, стежка вигиналася знаком питання, бо треба було обминути вишню Гурія Андріяновича і розбитий навколо неї квітничок (Сенч., На Бат. горі, 1960, 51); Ритори́чне пита́ння див. ритори́чний.
◊ Заго́стрювати (загостри́ти) пита́ння див. заго́стрювати; Задава́ти (зада́ти) пита́ння див. задава́ти; Підніма́ти (підня́ти) пита́ння див. підніма́ти; Ста́вити пита́ння [ру́ба] див. ста́вити; Що за пита́ння! — цілком зрозуміло; саме так. Чи правда, що простий селянин.. може в Радянському Союзі стати депутатом парламенту? Що за питання! Звичайно, правда! (Гончар, III, 1959, 221).
2. яке, про кого — що. Положення, справа, предмет, які вимагають розв’язання, обговорення, уваги і т. ін. Коли вже зачепили всі питання Про бога й про посмертне проживання, То й я вам думку висловлю свою (Л. Укр., І, 1951, 98); Немало складних питань ставило життя перед колгоспним парторгом день у день (Жур., Дорога.., 1948, 163); Питання про красу в нашому соціалістичному радянському мистецтві треба порушити і про нього слід говорити (Довж., III, 1960, 211); Радити Вам, які саме книжки поперекладати — не почуваюся на силі, бо це питання великої ваги (Коцюб., III, 1956, 121); — О, це питання складне, над ним я саме роздумую в ці дні (Гончар, Тронка, 1963, 118).
Жіно́че пита́ння див. жіно́чий.
◊ Болю́че пита́ння див. болю́чий; Го́стре пита́ння див. го́стрий.
3. чого. Справа або обставина, що стосується чого-небудь або залежить від чогось. Хіть напала мандрувати, Аж молодшає чуття; Годі ум багнітувати Над питаннями життя (Граб., І, 1959, 193); — Визнання нас французами — питання днів. — А що нам з того визнання? Яка користь? (Головко, II, 1957, 483).
Пита́ння життя́ й сме́рті — те, від чого залежить існування. В переляканім захваті, затаївши віддих, дивилася на ту борбу [боротьбу] корчма. Бо то не борба була, а питання життя й смерті. Хтось мав гинути нині (Хотк.. II, 1966, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 367.