ПИХЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пиха́тий. Пишна декорація ритуальної дії зачаровує лише бідних, темних людей. Пихливе панство не звертає на неї уваги (Тулуб, Людолови, І, 1957, 28); * Образно. Тут же ходили тільки сріблясті цесарки з молодняком, пихливі індики (Крот., Сини.., 1948, 287).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 371.