ПИХТІ́Р, а́, ч., діал. Мішок для годівлі коней. Іван поспішно розчинив ворота, підвода заїхала до двору. Гість неквапливо прив’язував до дишля пихтір з сіном (Збан., Сеспель, 1961, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 372.