ПИШНОМО́ВНО. Присл. до пишномо́вний. — Взагалі людей не буває, — не заспокоювалася Майя. — Люди завжди конкретні. Ось ти, я. А он Леся, Лань. — Конкретні! Ой, Майко! Пишномовно як. Філософ! — зареготала Галя (Хижняк, Невгамовна, 1961, 117); Куліш, манірний, красивий, самозакоханий, як завжди пишномовно зустрів Тараса (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 396).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 374.