ПЛАВА́ЧКА, и, ж., діал.
1. Сплавляння дерева. — Вночі вилазить із тебе вся студінь, що кості набралися замолоду в ріці при плавачці (Круш., Буденний хліб.., 1960, 177).
2. Пліт із дерева, яке сплавляють. Вода потоку гостра, ніби ніж, З камінням вам малечі ріже ноги, А ви те дерево, що збилося з дороги, Коли плавачкою униз плило, — Підштовхуєте, щоб вперед ішло (Турч., Земле моя.., 1961, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 555.