ПЛАВИ́ННЯ, я, с., збірн., діал. Дерево, що його несе з собою повінь. Гаразд, гадає [селянин] собі, що весна посилає щороку повінь, а з нею плавиння, яке несе вода з верховини і закидає сюди (Мур., Бук. повість, 1959, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 556.