ПЛА́ВКО.
1. Присл. до плавки́й 2. Неріса танцює, все держачись позад Антея; танцює — безгучно, тихо, плавко, мірно (Л. Укр., III, 1952, 463); Жива народна мова має кілька дуже простих способів до уникання збігу багатьох шелестівок, і через те слова єднаються плавко (Сам., II, 1958, 366); Тоня.. обсихає, підставивши сонцю свої.. плавко стікаючі плечі (Гончар, Тронка, 1963, 233).
2. присл. Без затримки; вільно. Довбня плавко, без запинки рішив одну задачу, потім другу, третю (Мирний, IV, 1955,112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 556.