ПЛАВУНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
1. Великий жук, який живе в стоячій або слабопроточній прісній воді. Мірошниченко, сполохавши плавунця, який брунатним гудзиком почав швидко увірчуватися у воду, напився з джерела (Стельмах, II, 1962, 144); Болотна черепаха живиться.. водяними комахами, зокрема личинками бабок, плавунцями (Визначник земноводних.., 1955, 85).
2. орн. Те саме, що плаву́нчик.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 557.