ПЛАКУ́Н 1, а́, ч., розм., рідко. Те саме, що пла́кса. Його [Т. Шевченка] наряджали [націоналісти] в одежу мирного співця старих «устоїв»,.. сентиментального й безвільного плакуна… (Рильський, III, 1956, 241).
ПЛАКУ́Н2, а́, ч. (Lуthrum L.). Рід одно— або багаторічних трав’янистих медоносних рослин, що містять дубильні речовини. Плакун-трава (кому доводилося бувати на вогких луках, той знає її густі пунцові суцвіття) має квітки.. трьох форм (Бджоли, 1955, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 560.