Слово "план" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПЛАН, у, ч.

1. Креслення, що відбиває на площині в умовних знаках і певному масштабі місцевість, предмет, споруду і т. ін.; аркуш паперу, шматок тканини тощо з таким кресленням. Купив зараз план города [Рима] і пустився в дорогу (Коцюб., III, 1956, 268); Вміють [курсанти] скласти план місцевості (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 77); // Будова, розташування частин чого-небудь. Посеред площі величезна будова, ще не скінчена: колонади, подекуди ще без капітелів [капітелей], але поставлені по виразному плану (Л. Укр., II, 1951, 242).

2. Задум, проект, що передбачають хід, розвиток чого-небудь; текст, документ із викладом такого задуму, проекту. — Слухайте ж, який у мене план.. Ми ходімо просто до Короликового гнізда і заберім у неволю його дітей (Фр., IV, 1950, 68); План, як проскочити у сад до Бондаренчихи Марини Василівни, визрів у нього відразу (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); // Заздалегідь накреслена програма господарських, культурних, оборонних і т. ін. заходів, що передбачає порядок і термін здійснення їх; текст, документ із викладом такої програми заходів. Ленінський кооперативний план був тим політичним заповітом, який Комуністична партія послідовно, крок за кроком здійснювала протягом наступних років (Ком. Укр., 6, 1969, 73); Перспективний план розвитку народного господарства; Стратегічний план.

Дава́ти (да́ти) план — виконувати планове завдання. — План кінопрокату даю, куди посилають — їду (Гончар, Тронка, 1963, 114).

3. Порядок розміщення частин якого-небудь викладу, його композиція. Чим більше думаєш над планом повісті, тим ширші горизонти відкриваються (Коцюб., III, 1956, 166); Писати промову всю і в усіх деталях не завжди обов’язково. Досить буває підготувати план, тези (Наука.., 6, 1969, 39).

4. з означ. Положення предмета в перспективі з погляду віддаленості його від глядача. На переднім плані три постаті.. сумно сидять над погаслим багаттям (Л. Укр., II, 1951, 147); Вздовж всього середнього плану, навкіс, з лівого боку авансцени і в глибину саду йде відкрита галерея — переходи (Коч., П’єси, 1951, 64).

◊ Бу́ти (перебува́ти) на пе́ршому (пере́дньому) пла́ні — займати помітне, важливе місце; мати істотне значення. Побудова твору, його композиція.. визначається рядом причин, де на першому плані перебувають особливості ідейної концепції, життєвий досвід, нарешті, сам характер таланту письменника (Рад. літ-во, 3, 1957, 14); Відсува́ти (відсу́нути) на за́дній (дру́гий) план див. відсува́ти; Відтісня́ти (відтісни́ти) на за́дній (дру́гий) план див. відтісня́ти; Відхо́дити (відійти́) на дру́гий (за́дній) план див. відхо́дити; За́дній план, спец. — те, що намальоване позаду, що не становить головного змісту картини, не є істотним; Залиша́ти (зали́шити) на дру́гому пла́ні див. залиша́ти; На дру́гий (за́дній) план — на другорядне місце. Як прийшла [Олена], бровами повела.. — так мов одразу посвітлішало в корчмі. Посипалися жарти, заклики з усіх боків. Якось відсунулися на другий план і опришки, і самий Марусяк (Хотк., II, 1966, 197); — Були серед них [людей], крім хороших, очевидно, і нехороші.. Але — дивно — тепер ці, останні, забулись, відійшли на задній план (Гончар, III, 1959, 135).

5. кін. Масштаб зображення на екрані того, що знято. На березі ніби заколивалася лоза. Навіть короткометражний фільм показав би тут людське обличчя у збільшенню на першому плані, але я не хочу забігати наперед (Ю. Янов., І, 1958, 96); Загальний план.

6. з означ., перен. Сфера виявлення чого-небудь або спосіб розгляду чогось, точка зору. «Слово о полку Ігоревім» — безсмертне. Воно в зовсім новому тоні й плані прозвучало у Павла Тичини (Рильський, III, 1956, 31); Лірична традиційна і сучасна народна пісня розробляє теми суспільного і особистого плану (Вітч., 5, 1956, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 560.