ПЛАНЕТА́РНИЙ 1, а, е.
1. Прикм. до планета́рій. Планетарне устаткування.
2. спец. Який може обертатися одночасно навколо своєї осі та іншого предмета. Під час роботи [комбайна КН-2] верхній бар підіймається і опускається за допомогою спеціального планетарного пристрою, обробляючи забій на всю потужність пласта (Нова техн. і технол.., 1961, 29).
ПЛАНЕТА́РНИЙ2, а, е.
1. Прикм. до плане́та 1. Атом нагадує планетну систему в маленькому масштабі (тому таку модель атома називають планетарною) (Курс фізики, III, 1956, 362); Тектонічні сили, які зумовили виникнення самого Великого Донбасу і визначили його положення в межах Східної Європи, в основі своїй мають.. планетарні причини (Геол. ж., XVI, 2, 1956, 9).
∆ Планета́рні тума́нності — газові галактичні туманності, що мають вигляд світлих круглих або овальних дисків та кілець. Планетарні туманності ніякого відношення до планет не мають, їх назва походить від того, що в телескоп вони нагадують диски планет (Астр., 1956, 117).
2. Який охоплює всю земну кулю, весь світ, усе людство; всесвітній. Епоха виходу людини в космос знайшла в Рильському одного з перших і надзвичайно чуйних виразників ідеї, що її можна б назвати ідеєю планетарної єдності людства (Не ілюстрація.., 1967, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 561.