ПЛАНКТО́Н, у, ч., біол. Сукупність дуже дрібних рослинних і тваринних організмів, що населяють товщу води і через брак чи слабкість органів руху пасивно переносяться течією. Брали [океанологи] планктон, вивчали циркуляцію вод (Гончар, Тронка, 1963, 198); Планктон — це їжа для дрібних жителів моря: рачків, молюсків, морських черв’яків (Знання.., 2, 1966, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 562.