ПЛАНУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до планування (див. планува́ння 1), пов’язаний з ним. Вводячи в план села пряму вулицю,.. треба збагачувати свій планувальний задум, використовуючи для цього і природні можливості, всю їх різноманітність (Довж., III, 1960, 91); Планувальна робота; // Який здійснює планування, займається плануванням. Планувальні інстанції; Планувальна комісія.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 563.