ПЛА́СТИКА, и, ж.
1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну, тривимірну форму і виконуються з твердих або в’язких матеріалів; скульптура. Для художників стародавньої Греції людина була невичерпним джерелом натхнення.. Форми прекрасного тіла в русі і в спокої відроджувались в гармонійних образах пластики, в стрункому ритмі ліній (Мист., 6, 1963, 9).
2. збірн. Твори скульптури. Художня промисловість і народні промисли демократичної Німеччини.. показані [на Лейпцігському ярмарку] порцеляновою та дерев’яною скульптурою, — малою пластикою, як кажуть німці (Вол., Дні.., 1958, 40); Знаряддя праці, кераміка і глиняна пластика тиської культури схожі на трипільські (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 72).
3. перен. Гармонійність і виразність форм, зображень, образів (у живописі, поезії, музиці тощо). Пластику різьби підсилює фарбування окремих частин [виробу] у червоний, синій, зелений, жовтий.. кольори (Нар. мист.., 1966, 47); Що ж до зображувальної сили Бажанового вірша, його пластики, музикальності.., то в багатьох випадках поет досягає справжньої мистецької розкоші (Не ілюстрація.., 1967, 151).
4. Мистецтво ритмічних, гармонійних рухів тіла. Кожну нову вправу виконував [Максим] так легко і спритно, наче це не вимагало від нього жодних зусиль. То було торжество сили, краси, пластики, грації (Ткач, Арена, 1960, 174); // Загальна гармонія, узгодженість рухів і жестів. Пластика актора має бути не стільки природною, скільки граціозною (Від давнини.., І, 1960, 190); Пластика в танці.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 565.