ПЛА́ТТЯЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до пла́ття. Через подвір’я — мотузка, на якій випране шмаття: штанці та сорочечка хлопця-підлітка, голубеньке платтячко дівчинки (Тют., Вир, 1964, 425); — Платтячко моє перемива [служниця] та коли було головку змиє (Кв.-Осн., II, 1956, 244); Не родися в платтячку, а родися в щастячку (Номис, 1864, № 1675).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 570.