ПЛАТІ́Ж, тежу́, ч.
1. Виплата грошей як розрахунок за що-небудь придбане, використане і т. ін.; плата. Основною і первісною операцією банків є посередництво в платежах (Ленін, 27, 1972, 306); [Xрапко:] Я тобі, як скінчиться діло, щот [рахунок] дам: що на розходи пішло, а що лишок — на платіж повернеться (Мирний, V, 1955, 128); Податкові платежі.
2. Сума грошей, яка має бути (була) виплачена за що-небудь. Селяни відмовлялися вносити платежі за землю (Нова іст., 1956, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 569.