ПЛА́ЧНИЙ, а, е. Сповнений смутком, жалем; жалісний. Матка під кряжем стояла, плачним гласом вимовляла (Сл. Гр.); // Схожий на плач, який нагадує плач. Дзвонів плачний рев Хитав верхів’я трепетних дерев (Рильський, Зграя.., 1960, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 572.