ПЛА́ЩИК, а, ч. Зменш.-пестл. до плащ. Панич поклав портфель на піаніно і поміг Насті скинути плащика (Л. Укр., III, 1952, 582); Накинувши на плечі коротенький плащик сеньйори Грачіолі й перевіривши свій пістолет, Доріс вислизнула з будинку (Загреб., Європа 45, 1959, 546).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 573.