Слово "племінник" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПЛЕМІ́ННИК, а, ч. Син брата або сестри; небіж. Родичі [пана] — урядники; справник, суддя, підсудки — все то зяті, родичі зятів, племінники… (Мирний, II, 1954, 109); — А ви хто такий? — Якщо називаю Вас дядьком, то, виходить, — племінник. Остап (Головко, II, 1957, 574).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 574.