ПЛЕСКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. плеска́ти і плеска́тися і звуки, утворювані цією дією. Вперед, кораблю! Не страшне Плескання вод у млі (Граб., І, 1959, 232); Закриєш очі — і встають в уяві.. міста шумливі, села прибережні, плескання хвиль, над ними лет чайок (Гонч., Вибр., 1959, 258); У березі ж — сріблиста мла. Тріпочуть із простинь навіски… І голі бронзові тіла, і сміх, і плескання, і блиски… (Тич., II, 1957, 212); Спів скінчився. Молоде товариство надгородило співця плесканням (Л. Укр., III, 1952, 585); Хіба і думати міг Євген після отих щирих обіймів [союзників], поцілунків, плескання по плечах, безперервного клацання фотоапаратів, що знову доведеться сидіти за колючим дротом [табору для переміщених осіб]?! (Рибак, Час.., 1960, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 576.