ПЛЕСКА́ТИСЯ, плещу́ся, пле́щешся, недок.
1. Те саме, що плеска́ти 1. У затоці чорні води плещуться таємно (Л. Укр., І, 1951, 289); Унизу плескалися об берег хвилі!.. (Головко, І, 1957, 78); Хвилі байдуже плескалися в борт пароплава (Полт., Повість.., 1960, 395); * Образно. Навкруги плескалися жовті хвилі хлібів (Вол., Озеро.., 1959, 3).
2. Рухатися у воді з плескотом. На бережку у ставка, На дошечці у млинка Фартух прала дівчина, Плескалась, як рибчина (Укр.. лір. пісні, 1958, 85); За гай спускалось сонце ясне, Плескалась рибка на воді… (Гл., Вибр., 1957, 232); Плескатись у холодній воді після спеки й задухи було приємно і весело (Смолич, Ми разом.., 1950, 13).
3. Хлюпати, лити воду чи іншу рідину на себе або один на одного. Він.. ходив коло берега, плескався водою (Мирний, І, 1954, 249); Потім вона почала плескатися біля умивальника (Смолич, II, 1958, 96).
4. Лопотіти на вітрі (про парус, прапор і т. ін.). Над головами плескалися червоні прапори і маленькі прапорці (Панч, Ерік.., 1950, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 577.