Слово "плести" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПЛЕСТИ́, плету́, плете́ш; мин. ч. плів, плела́, ло́; наказ. сп. плети́; недок., перех.

1. Перевиваючи пасма, волокна, нитки і т. ін., з’єднувати в одно ціле; виготовляти що-небудь виттям, переплітанням. Не бачили, не чули — бо плели мачули (Номис, 1864, № 13249); З лози колисочку плете Та плаче праведная мати, Колиску тую плетучи (Шевч., II, 1963, 364); Старі діди, поважні, сивобороді, походжали коло хат, то дещо тешучи, то плетучи сіті на звіра та на рибу (Фр., VI, 1951, 25); З оцих дзвіночків дівчата плели віночки на голови (Козл., Ю. Крук, 1950, 83); Плести косу; Плести панчоху; // перен., розм. Писати вірші (звичайно погані). Поки б химерив мудрий дід, Творили б [ми], лежа, епопею, Парили б скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели (Шевч., II, 1963, 423).

◊ Кре́нделі (кре́нделя) плести́ нога́ми див. кре́ндель; Плести́ павути́ну див. павути́на.

2. розм. Говорити що-небудь нерозумне, безглузде. Язиком що хоч плети, а руки при собі тримай (Номис, 1864, № 3819); Плети, плети! Я чув таких, як ти! (Укр.. присл.., 1955, 183); — Ти мені казна-чого не плети! — прикрикнула стара (Тют., Вир, 1964, 510).

◊ Банелю́ки плести́ див. банелю́ки; Мандро́ни плести́ див. мандро́ни; Плести́ ли́ко — говорити без ладу, нескладно; Плести́ нісені́тницю (нісені́тниці) див. нісені́тниця; Плести́ сухо́го ду́ба — говорити дурниці, нісенітниці; дурити кого-небудь. — Вона вірить сьому шарлатанові, а він їй плете сухого дуба (Фр., II, 1950, 326); Плести́ таке́, що й на го́лову (на ву́ха) не налі́зе див. нала́зити.

3. розм. Говорити неправду, зводити наклеп на кого-небудь. [Приблуда:] Чи ви знаєте, що він учора у шинку таке плів.., зовсім ославив вас (Кроп., І, 1955, 156); — Вінцусиха плете по селі, начебто він ні на батька, ні на матір не похожий, але то є брехня (Мур., Бук. повість, 1959, 64).

◊ Плести́ інтри́ги див. інтри́га; Плести́ плітки́ — вигадувати й поширювати про кого-небудь неправдиві чутки. Чула [Ївга], як про неї плетуть плітки (Гр., II, 1963, 422); Плетуть плітки заздрісні на її красу сусідки, а їй ніби й байдуже до них (Мушк., Чорний хліб, 1960, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 578.